9 березня 2019 року 205 років від
дня народження національного генія і пророка, духовного батька українства
Тараса Григоровича Шевченка.
Поетична спадщина Кобзаря – це понад 240 творів, а
живописна – приблизно 1200 робіт (олійних картин, акварелей, сепій, офортів,
малюнків). Тож навіть якби Шевченко не став геніальним поетом, то він все одно
був би відомий світові як великий український художник. Творчість
Шевченка-поета й Шевченка-художника ідейно й тематично єдині, взаємопов’язані і
доповнюють одна другу
Шевченко – творець в українській літературі, в духовному
житті України того могутнього і нещадного духу національної самокритики, того
«національного сорому», який завжди є потребою і передумовою великого
національного руху, всякого національного відродження. Поезія Тараса Шевченка
давно стала нетлінною і важливою частиною духовного єства українського народу.
Шевченко для нас – це не тільки те, що вивчають, а й те,
чим живуть. З чого черпають сили й надії. У глибини майбутнього посилав він
свої непорушні заповіти синам свого народу, і серед цих заповітів перший і
останній:
Свою Україну любіть,
Любіть її... во время люте,
В остатню тяжкую минуту
За неї Господа моліть.
У Львівському
Палаці мистецтв є кімната-музей Т.Шевченка. Цікаві зустрічі там проводить письменник
Зеновій Филипчук, який детально
досліджує твори та епістолярну спадщину Великого Кобзаря. Зеновій
Филипчук під час кожної зустрічі виконує псалми та пісні на слова Тараса Шевченка під супровід гітари, знайомить
із власними творами.