145… Велика жінка… слабка жінка.. безсмертна  жінка.. це ти , Лесю… Тобі  сьогодні 145…

Я вже не можу. Навіть сни червоні,

Я ж тільки жінка. Жінка перш за все,

Сріблиться місяць в зорянім полоні,

Дрімає сад з просвітленим лицем.

Пірнає ніч у ніжність, мов у казку,

Здмухнувши денні клопоти з чола.

Я тільки жінка. Жінці треба ласки,

Любові треба, щастя і тепла.

І що мені, що світ закуто в пута,

Що світ увесь кривавий від заграв?

Та чи зуміла б я сльозу забути,

Котру нагай учора зашмагав?

Сльоза ота пече мої долоні.

І щастя мені буря принесе!

Тож хай приходять навіть сни червоні.

Я — жінка. І тому я зможу все.

Леся Українка